Momento more...

Склав перелік гарячих клавіш у Windows 7, може хтось не юзав ще і комусь знадобиться.

Win+Home — комбінація для роботи з одним активним вікном. Всі інші вікна мінімізуються
Win+T — переміщення по програмам таскпаду
Win+P — відкриває діалог проектування
Win+Left Arrow и Win+Right Arrow — стикує вікна до границь екрану
Win+Up Arrow и Win+Down Arrow - розгортає/згортає/мінімізує вікно
Win+Shift+Up Arrow и Win+Shift+Down Arrow — розгортає/згортає/мінімізує вікно по вертикалі, але не на весь екран.
Win+Shift+Лево/Право — якщо у вас два і більше моніторів переводить зображення на лівий/правий монітор
Ctrl+Shift+Клик по програмі, щоб запустити її з правами адміністратора.
Win+Space - робить усі вікна прозорими і показує робочий стіл
Win+D — згортає всі вікна, показуючи робочий стіл. Повторна дія вертає всі вікна
Win+L — закрити/заблокувати робочий стіл
Win+R — визов діалогового вікна Run

Без слів:
http://www.petition.org.ua/?action=view&id=242415&signsf%20rom=3301&signsto=3400

Випадково в неті надибав:

Ура!!!
Через розсилку взнав про нове відео улюбленого гурту на улюблену пісню "Р'н'Р".
Смакуймо разом!

Карпати знову кличуть до себе. на сб-нд планую уже 3 мандрівку в цьому році. Ніколи б не подумав, що це вдасться. Але ця мандрівка буде особлива. Вся надія на хорошу погоду, але сподіваюсь вона не підведе. Особливо дивлячись у вікно, де зараз яксравими променями мене будить сонечко...

Щойно вертався додому і відчув пянкий, ніжний, медовий аромат. Підвів очі догори і зрозумів - це яскраво і щедро зацвіла липа... зірвав гілочку і ловлячи кайфовий запах, як накроман чимчикував додому, нюхав і думав: сьогодні передостаній день липня, а вже в розгарі цвітуть липи. Висновок один - ми все таки живемо старим часом, відстаючи на 14 днів :-(

В Львові зацінив цікаву групу WashingTones.
Вони випустили хіт про д.Хату. слова гонські, музичка ципляє. Відео в студію:

Фільм якого так довго чекав. вже є камріпка! З великої любовї до О.Тату мабуть треба чекати нормальної якості. Але вона буде аж в жовтні... ненаю що робити. мабуть це буде один з небагатьох фільмів через нетерплячість перегляду яких я подивлюсь його в хреновій якості...
хто чекав цей фільм - вже шукайте в неті.

Настало 13-12 і електричка (стара добра і як слимак повільна) рушила з місця... млін навіть не дуже жарко - перше позитивне враження яке склалось під час старту. приємна атмосфера спокійний вагон. все було класно але стало ще класніше коли через запах мяко кажучи "туалету" змушений був з другом змінити місце дислокації. і от приємна несподіванка - знайомство з Ірою, після 30 хв спілкування з якої знайшов близько десятка взаємознайомих друзів, сусідів, пластунів. були тільки здивування і стандартні слова: "ото Тернопіль велике село". Ну і остаточне здивування тим що вона також деякий час жила на рідній Київській 14... в приємному спілкуванні не замітили як вірвались у Львів.
Львів... купівля білетів, 9 трамвай і ми вже у парку культури... підходим до сцени і чуємо: "отож розпочинаємо фестиваль Чернігівске Рок Львів". концерт почався з запізненням на годину, ніби чекав на нас...
кайф. ховаємось у тіньку і починаєм насолоджуватись драйвом. Як завжди, на початку виступають слабеньки гурти. але сподобались частково Dalai Lama, Хмародери. Потім було Червоне. гурт від якого очікував шось цікаве а насправді вийшли діти і пробували грати рок. Як наслідок розчарування, яке миттєво розвіює своїм голосом, зовнішністю, усмішкою і в кінці кінців музикою група ВашінгТонес (о мля в гітариста гітара отпадна була і лабав він на ній... ммм). Особливо втішили піснею про д.Хату.
Тим часом отримую смс що в Тенополі дощить і тихенько споглядаю на хмару що рухається на нас і вже сховала собою пекуче львівське сонце.
Починають лабати Абу-Касимові капці і тут починається...
великі краплі які на які не звертаєш уваги через драйв моментально перетворюються в шквальну грозу з нехілим градом, яка виносить все і всіх, топить сцену, вирубує світло. Відчуваю що промокаю наскрізь... як справжній пофігіст думаю лише аби труселя сухі залишились. і в цей момент згадую про мобілку і квиток в штанах. в поспіху витягаю ту пародію на білет і хвалю всіх залізничників що друкують білети на матричних прінтерах а не на струменевих))) парк топить, народ починає друіти. брискатись водою... Декілька хвилин і гроза перестає. Кругом починається стриптиз - хлопці активно викручують футболки і штани, а дівки ліфони і футболки... всім вже все по, всі лише волають "музику, музику". я все таки тішу себе тим що на мені лишилсь сухі місця... після вигрібань води з залишків сцени свято продовжується...
далі виступали гурти під які мусили драйвувати, щоб хоть якось зігрітись. так було і під Нумер 482 який помінявся місцем виходу з Ролліксом...
і тут виходять вони - Роллікс!!! починаються стрибки і драйв вище всіх, люди почули і побачили як вміє відриватись Тернопіль. і штани які були вщент мокрі починають підсихати від тепла тіла. а футболка - навпаки морка. але мокра не від дощу а від драйву... Мало! якихось 5-6 пісень і все, бо на годинику вже по 22 і менти чемно просять йти додому... Роллікс "вибухнув", але мало!!!
Далі - нічний Львів, вокзал. сушка білета який завдяки рукосушкам в туалеті набув своєї форми. 1-30 і ми вже в поїзді.
1-30 - 3-50 без слів, кажись спав навіть.
Тернопіль зустрів нас теплою тихою погодою. Йду додому під ритми музики і лише таксісти і злісний монстр нічного Тернополя - машина для чистки дороги як на зло супроводжує мене цілу дорогу, порушують спокій нічного міста. Такого тихого і улюбленого міста... 
Ура! я вдома. пост в жж. вуха ще досі гудять, голос навіть хрипить. на годиннику 4-33. А завтра на 9 на роботу. Але пох на все, бо свято вдалося!!! 
І тому, що в голові грає Роллікс:

Починаю день, як звичайна людина, п’ять хвилин на їжу, збирання годину забирає,
Голова іде коловоротом, приїлися вже буденні турботи.
Прямую швидко по рідному кварталу, на обличчі грає посмішка зухвала,
Люди обходять мене стороною, іноді дивують своєю недовірою.
А я позичу бабулець та піду його садити, що буду з ним робити, не можу уявити,
Але в кишені гаманець, то головне... тому прямую навпростець.
А гаманець на товстому ланцюзі, широкі штанці, усе є при собі,
Чимчикую, зиркаю очима, реагую, коли муза моднява лине.

Приспів:
День у день душа розквітає. День у день навколо весна.
День у день серце співає...
День у день душа розквітає. День у день навколо весна.
День у день серце виграває...

Дає мені натхнень бадьоре довкілля, пронизує наскрізь, як електрохвиля.
Дмухає легенько зустрічний вітерець, виробляє повітряний танець.
Триває далі природня вистава, день у день така собі доречна забава,
Рятує мене від зеленого смуту, коли падає зір на буденність закинуту.
Я повернусь тепер, дивлюсь на небо синє, стеля небесная мене накрила
Обрієм окреслила свої кордони, сонячне сяйво дає мені фотони.
Іду, дарую енергію настрою, бажаю залучити до життя більше контрасту,
Райдужно, барвисто зустрічаю день у день, кожен день дарує нових вражень.

Приспів

Хто не бачив по теліку шукайте в неті, дивіться в контакті.
Для тернопільських скачати можна тут: http://www.torrent.in.te.ua/details.php?id=12982

вже десь 5 день підряд в районі 7:45 - 8:00 (якраз в той час коли вставати на роботу) мене будить він - красивий сірий голуб, який гучно стукає дзьобом об підвіконик...
вчора він був не сам, сьогодні їх було 3... дивне явище. незнаю як пояснити. кажуть голуб - до вістки. якщо позавчора мала бути 1 вістка, вчора 2, а сьогодні виходить 3. що мене чекає завтра?

Нрвий сервіс в неті. вбиваєте номер мобільного і далі без коментарів...

http://www.themobiletracker.com/russian/index.html

День обіцяв початись рано... але ж не в 4 ранку?!
Сон-блокбастер, який супроводжувався шаленими подіями починає супроводжуватись звуком побитого скла, холодом і блискавками. за мить розумію що не це сон, а реальність - негода за вікном і що твориться щось страшне. на мить здається що нахилене до упору вітром євровікно зараз вирветься і впаде на мене... ліньки встаю і розумію що побите скло це розбите вітром вікно сусідів на балконі. декілька миттєвостей насалоджуюсь краєвидом за вікном, мурашки ідуть від потужного грому і шалених блискавок на ціле небо... В такі миті згадую свої юнацькі часи, коли такі бурі заставали в лісі у таборі чи по дорозі в гори...
лягаю і намагаюсь заснути, дощ посилюється і невпино фігачить по залізному підвіконику - недає заснути... спати хочеться жахливо.. на думці перший раз промайнуло слово на букву х...

якось вдалось покемарити до 6 і вже лежу чекаючи поки мобілка подасть сигнал... його нема і немає, лінивим рухом протягую руку і бачу що мобілка включена на віброрежим і що то вже далеко по 6 - вдруге х. і неохоче встаю і збираюсь на двір. з балкона бачу що дощ майже вщух і відчуваю що повітря не дуже холодне... вдягаюсь і вихожу в притаманній манері для себе - лише в футболці з плеєром на вухах...

на зупинці чекаю маршрутки... її нема і нема... 7 ранку - мабуть ще сплять думаю я і вирішую йти пішки. дощ починає посилюватись... х.. вкотре думаю я і в цей момент на диво підїжджає маршрутка, яка забирає мене... приїжаю на місце дислокації і попадаю під шалений дощ. хто не спав в 7 то зрозуміє про який дощ я говорю... розумію що бігти безкорисливо і сміливо доходжу до робочого місця. на роботі ні душі і я скидаю мокрий одяг. тішусь з того що на мені ще є деякі сухі речі.

робота... коротко: за цілий день ще пару раз х як завжди і поїздка додому за сухим одягом...

обід. побачивши що дощ вщух сміло рушаю в центр. згодом вже не лякає дощ що підсилився і люди які дивляться як на інопланетянина у футболці без парасолі в таку погоду, який спокійно чимчикує по тротуару і незважає на дощ... назустріч зустрічаю ще одного такого інопланетянина. усміхнувшись злегка один одномуу підінмаєм настрій :-) починаю пошук... година руху приводить до гніву, самовільно вживаються ще декілька х... і розумію що Тернопіль велике село і знайти як би здавалось легку річ неможливо...

заряджала мозок "Димна Суміш". І шо не пісня то в тему до ситуації. Що за х.?
Вкотре добіг і сів в маршрутку. о диво! - заграв улюблений "Р'Н'Р" який як і інші пісні був досить в тему:


Я залишив свій дім,
Вийшов один.
Як кожен з нас колись,- один.
Я вже забув свій дім,
Тисячі зим,
Як кожен з нас, я був один.
Дощ іде, хай він мине.
Але ж я хочу, знову
Хочу...

Приспів:
Падати, як сніг,
Палати, як вогонь,
Дихати, як дим,
Відчувши рок'н'ролл.
Лити, як вода,
Триматися, як час,
Чути кожен звук
І він врятує нас.

Пишу відкритий лист,
Гострий, як спис.
Малюю хрест, руйную міст.
Мій глузд, як танцюрист:
Спритність та хист.
Але ж я хочу, знову
Хочу...

Приспів.


Хтів написати пару х в жж а вийшов нех. пост... млін пишу а начальство рухається в мою сторону. що опять х? ні! решта дня буде кайфова і ніяк інакше!

Юху дочекались!
Для всіх фанатів і любителів укр. року. Шукайте в магазинах!
Альбом бомбовий!

От і скінчились вихідні. зрозумів що 4 вихідних то забагацько. сьогодні робочий день і башка розривається як і телефон. дзвінок за дзвінок. в башці опять хаос думок. тішить що є і приємний хаос - це враження від вчорашнього концерту Неймлесс в Шинку. Вже півдня ходжу і наспівую їх пісеньку "Слава Богу, що я не москаль, слава Богу, бо печінку жаль..."
нічого протримаюсь. вже 11-00. третина дня позаду. і що не кажіть понеділок тяжкий день. добре хоч башка не болить після вчорашнього, як в декого (Олег тримайся :-) )

далі бавлюсь У гру під назвою last.fm

Юзав різні цікаві сервіси, як любитель різної статистики. Мож комусь цікаво буде:

http://kastuvas.us.to/lastfm/
http://lastfm.caldron.de/weekly.php

Не прошло і 3 місяців і знов захтілось запосити в жж... захтілось бо вже 3 місяці як круто змінив собі життя і по його подіях реально можна писати серіал. сказав би хтось мені що таке зі мною буде то б не повірив... дякую всім хто бере участь в мому серіалі, кожен день чекаю нових серій. але млін так хочеться щоб вони були якомога позитивнішими... а то щось від сумних лізе якийсь депресняк. але який депресняк літом та й в таку погоду? окі вживаю корону фразу "все буде добре" і перетикаю Depeche Modе на щось веселіше, щось під погоду...

Нарешті дурнуватий, тяжкий, скажений робочий тиждень закінчився. Ніколи не думав що він буде таким через якийсь дибільний вірусняк, написаний якимось китайцем хакером. Творцями віруса, яких я колись навіть поважав, бо вони писали свої програмки щоб вкотре показати що творіння Гейтса не таке світле і хороше як його рекламують і що "Windows must die...".
Цілий тиждень дзвінки злосних юзерів, спровокованих блокуванням віруса їхніх доменних акаунтів. Начальство, яке розуміє в такі моменти наскільки їм потрібен ІТ відділ, чому йому не варто скорочувати робочі дні. Чи може воно так і не зрзозуміло?
Кароч рік як почався з різних ЧП на роботі так і йде далі. Але ми, я виграєм цю боротьбу з "злими силами".
Просто треба гарно релакснути і набратись сил перед новим трудовим тижднем!

Давно не юзав свій жж. щось шкода, щоб він занепав. Вирішив трішки змінити дизайн, побавлюсь і в майбутньому на ним. може вдасться роздуплитись в CSS.

А може це просто контакт вже надоїв, вже перехворів нарешті тою хворобою. Хоча вдячний йому за відновлення спілкуваннями з друзями яких давно не чув/бачив...