Настало 13-12 і електричка (стара добра і як слимак повільна) рушила з місця... млін навіть не дуже жарко - перше позитивне враження яке склалось під час старту. приємна атмосфера спокійний вагон. все було класно але стало ще класніше коли через запах мяко кажучи "туалету" змушений був з другом змінити місце дислокації. і от приємна несподіванка - знайомство з Ірою, після 30 хв спілкування з якої знайшов близько десятка взаємознайомих друзів, сусідів, пластунів. були тільки здивування і стандартні слова: "ото Тернопіль велике село". Ну і остаточне здивування тим що вона також деякий час жила на рідній Київській 14... в приємному спілкуванні не замітили як вірвались у Львів.
Львів... купівля білетів, 9 трамвай і ми вже у парку культури... підходим до сцени і чуємо: "отож розпочинаємо фестиваль Чернігівске Рок Львів". концерт почався з запізненням на годину, ніби чекав на нас...
кайф. ховаємось у тіньку і починаєм насолоджуватись драйвом. Як завжди, на початку виступають слабеньки гурти. але сподобались частково Dalai Lama, Хмародери. Потім було Червоне. гурт від якого очікував шось цікаве а насправді вийшли діти і пробували грати рок. Як наслідок розчарування, яке миттєво розвіює своїм голосом, зовнішністю, усмішкою і в кінці кінців музикою група ВашінгТонес (о мля в гітариста гітара отпадна була і лабав він на ній... ммм). Особливо втішили піснею про д.Хату.
Тим часом отримую смс що в Тенополі дощить і тихенько споглядаю на хмару що рухається на нас і вже сховала собою пекуче львівське сонце.
Починають лабати Абу-Касимові капці і тут починається...
великі краплі які на які не звертаєш уваги через драйв моментально перетворюються в шквальну грозу з нехілим градом, яка виносить все і всіх, топить сцену, вирубує світло. Відчуваю що промокаю наскрізь... як справжній пофігіст думаю лише аби труселя сухі залишились. і в цей момент згадую про мобілку і квиток в штанах. в поспіху витягаю ту пародію на білет і хвалю всіх залізничників що друкують білети на матричних прінтерах а не на струменевих))) парк топить, народ починає друіти. брискатись водою... Декілька хвилин і гроза перестає. Кругом починається стриптиз - хлопці активно викручують футболки і штани, а дівки ліфони і футболки... всім вже все по, всі лише волають "музику, музику". я все таки тішу себе тим що на мені лишилсь сухі місця... після вигрібань води з залишків сцени свято продовжується...
далі виступали гурти під які мусили драйвувати, щоб хоть якось зігрітись. так було і під Нумер 482 який помінявся місцем виходу з Ролліксом...
і тут виходять вони - Роллікс!!! починаються стрибки і драйв вище всіх, люди почули і побачили як вміє відриватись Тернопіль. і штани які були вщент мокрі починають підсихати від тепла тіла. а футболка - навпаки морка. але мокра не від дощу а від драйву... Мало! якихось 5-6 пісень і все, бо на годинику вже по 22 і менти чемно просять йти додому... Роллікс "вибухнув", але мало!!!
Далі - нічний Львів, вокзал. сушка білета який завдяки рукосушкам в туалеті набув своєї форми. 1-30 і ми вже в поїзді.
1-30 - 3-50 без слів, кажись спав навіть.
Тернопіль зустрів нас теплою тихою погодою. Йду додому під ритми музики і лише таксісти і злісний монстр нічного Тернополя - машина для чистки дороги як на зло супроводжує мене цілу дорогу, порушують спокій нічного міста. Такого тихого і улюбленого міста...
Ура! я вдома. пост в жж. вуха ще досі гудять, голос навіть хрипить. на годиннику 4-33. А завтра на 9 на роботу. Але пох на все, бо свято вдалося!!!
І тому, що в голові грає Роллікс:
Починаю день, як звичайна людина, п’ять хвилин на їжу, збирання годину забирає,
Голова іде коловоротом, приїлися вже буденні турботи.
Прямую швидко по рідному кварталу, на обличчі грає посмішка зухвала,
Люди обходять мене стороною, іноді дивують своєю недовірою.
А я позичу бабулець та піду його садити, що буду з ним робити, не можу уявити,
Але в кишені гаманець, то головне... тому прямую навпростець.
А гаманець на товстому ланцюзі, широкі штанці, усе є при собі,
Чимчикую, зиркаю очима, реагую, коли муза моднява лине.
Приспів:
День у день душа розквітає. День у день навколо весна.
День у день серце співає...
День у день душа розквітає. День у день навколо весна.
День у день серце виграває...
Дає мені натхнень бадьоре довкілля, пронизує наскрізь, як електрохвиля.
Дмухає легенько зустрічний вітерець, виробляє повітряний танець.
Триває далі природня вистава, день у день така собі доречна забава,
Рятує мене від зеленого смуту, коли падає зір на буденність закинуту.
Я повернусь тепер, дивлюсь на небо синє, стеля небесная мене накрила
Обрієм окреслила свої кордони, сонячне сяйво дає мені фотони.
Іду, дарую енергію настрою, бажаю залучити до життя більше контрасту,
Райдужно, барвисто зустрічаю день у день, кожен день дарує нових вражень.
Приспів